приказний

-а́, -е́, іст.

Прикм. до приказ 1). || Який служив у приказі. || у знач. ім. приказни́й, -но́го, ч. Той, хто служив у приказі.

••

Приказни́й крючо́к зневажл. — чиновник, писар приказу.